Легенди суднобудування: у Херсоні відбулася зустріч ветеранів ХСЗ
На Механічному заводі у Херсоні вже 10 років підтримують добру традицію – на початку жовтня запрошувати на зустріч у дружньому колі ветеранів Херсонського суднобудівного заводу, передає ПІК.
Голова правління Механічного заводу Андрій Путілов намагається не пропускати такі зустрічі, бо це нагода поспілкуватися з людьми, які є легендами не тільки в Херсоні.
Ветеранів-корабелів, з якими нерозривно пов’язана історія флагмана світового суднобудування, щороку гостинно приймає Механічний завод. У 2007-му році генеральний директор Механічного зводу Станіслав Путілов, який віддав суднобудівному заводу 33 роки, був ініціатором таких ветеранських зустрічей.
«Зустрілися якось з моїм колишнім колегою В’ячеславом Ковальським і збагнули – як же рідко бачимося ми, ветерани-заводчани! То, може, хоча б раз на рік збиратимемося в якомусь кафе, бо ж згадати і поговорити є про що? – запропонував товариш. І тоді я сказав: всіх запрошую на наш Механічний завод, де ми намагаємося впроваджувати гарні традиції, які колись були на Суднобудівному заводі», – розповів генеральний директор Механічного заводу Станіслав Путілов.
Їх близько трьох десятків, до скверу із чудовими трояндами підходять повільно, вже сиві, дехто з паличками – вік дається взнаки. Але й сьогодні в цих людях відчуваються ота заводська загартованість, отой характер, адже кожен з них пройшов довгий шлях на великому підприємстві, ставши керівником тієї чи іншої відповідальної ланки.
Валентин Трубач прийшов на Херсонський суднобудівний у 56-му, після інституту. Починав з помічника майстра і, сходинка за сходинкою, став заступником генерального директора суднобудівного об’єднання з виробництва. А поряд з ним – колега, показує макет перекидного календаря з фото найвідоміших суден, які зійшли зі стапелів ХСЗ.
«Пам’ятаю, як у дитинстві роздивлявся ці кораблі на заводі, як ми стежили за новинами про роботу криголамно-транспортного судна «Капітан Мишевський» у Арктиці», – згадує Андрій Путілов. А його спогади уточнює ветеран ХСЗ Валентин Трубач: «Так, це судно збудоване на замовлення Ленінградського інституту Арктики й Антарктики для доставки арктичних експедицій та оснащення на станцію «Південний полюс». У 1968-1975 роках було збудовано п’ять таких суден. А за рік це судно повернулося до нас і ми його модернізували – добудували майданчик вертолітний».
Ветерани пригадують – за об’ємами виробництва та чисельністю робітників Херсонський суднобудівний завод входив у п’ятірку найбільших в СРСР підприємств. Що ж стосується об’ємів обробки металу, термінів будівництва суден, собівартості робіт, то він взагалі став №1. Роки розквіту Херсонського суднобудівного припали на період, коли ним керував легендарний Всеволод Заботін. Це була людина невичерпної енергії, для якої не існувало нічого не можливого.
«Заботін був ризикованим керівником, для нього просто не могло бути перепон. Приміром, не давали будувати мікрорайон у Херсоні, бо влада хотіла, щоб «Корабел» з’явився на місці старого аеродрому, так він вибив через Раду міністрів дозвіл намити острів і побудувати там мікрорайон. Здавалося б, все всупереч логіки – на болотах будувати, але все вийшло, правильно вчинив Заботін», – розповів ветеран ХСЗ В’ячеслав Ковальський.
А ще у легендарного очільника суднобудівного заводу був унікальний дар відчувати людей. Він ніби наскрізь бачив тих, з кого можна виховати професіонала, відданого заводові спеціаліста, здатного виконувати відповідальну роботу. Так директор підбирав собі команду, на яку завжди міг покластися. Учнем легендарного Заботіна себе по праву вважає і Станіслав Путілов, бо із Всеволодом Федоровичем пліч-о-пліч пропрацював два десятиліття, за Заботіна ставши заступником гендиректора заводу. Як і ветеранам, які прийшли на зустріч, Андрію Путілову є що згадати про людину-глибу, бо з дитинства чув розповіді батька, його друзів та колег, працівників заводу про Заботіна. Саме тому виникло бажання підтримати задум щодо книжки про Всеволода Заботіна до сторіччя від Дня його народження – «Адмірал суднобудування».
«Це дійсно влучна назва, – каже Андрій Путілов, – бо Всеволод Заботін став саме адміралом суднобудування. Ми вирішили надрукувати книжку власним коштом, а на зустрічі на Мехзаводі її отримав кожен із учасників».
Крім історичних свідчень про завод та його досягнення у виданні зібрані факти з життя Всеволода Заботіна.
Як розповів автор книги Євген Олександрович Кулак: «Широкому колу людей не дуже відоме дитинство Заботіна, що народився він у трудовій родині, в якій, до речі, корабелів не було. У суднобудівну галузь Всеволод потрапив підлітком і мені передали довідку, в якій написано «закінчив технічне училище за спеціальністю мідяра». Матеріли давали суднобудівники, а ще – люди, які взагалі не мали відношення до галузі, проте добре знали Всеволода Заботіна, який був меценатом і допомагав багатьом підприємствам та організаціям Херсонщини. Обласна лікарня, лікарня Водників, обласна бібліотека ім. О. Гончара – це місця, де зберегли пам’ять про Заботіна і ХСЗ. Ну і, звісно, дуже нам допомогла донька Всеволода Федоровича – Наталя Всеволодівна і його онука – директор Херсонської багатопрофільної гімназії №30 Оксана Барнаш».
Привітати заводчан прийшла голова Корабельної в м. Херсоні ради Наталя Чорненька, яка вручила подяки від райради ветеранам праці від ХСЗ.
Вітаючи ветеранів, Андрій Путілов підкреслив, що пишається тим, що народжений у сім’ї суднобудівника, він з перших вуст знає, як працював ХСЗ.
«Пригадую з дитинства, батько постійно, сидячи за вечерею, розповідав про своїх колег, як про людей з великої літери. Тільки вдуматися, покоління, яке збудувало більше 200 повнокомлектних суден і це не просто баржі, а танкери, ліхтеровози і т.д. Пишаюся, що знайомий з ветеранами заводу з такою славною історією і намагаюся не пропускати жодної їхньої зустрічі на Механічному заводі, ціную кожну хвилину спілкування з ними», – розповів Андрій Путілов.
На згадку про десяту, ювілейну зустріч, ветерани ХСЗ зробили спільне фото. А далі були знову спогади – про завод, з яким пов’язані найкращі роки життя.
(За матеріалами Південної Інформаційної Компанії)